Статеве життя до і після перенесених серцево-судинних ускладнень
До недавна існувала думка, що на статеве життя після перенесених серцево-судинних ускладнень накладається табу. Пацієнти котрі хворіють серцево-судинними захворюваннями чи перенесли оперативні втручання на серці, мали надмірні побоювання з приводу підвищення ризику виникнення серцево-судинних ускладнень під час статевих стосунків. Ми постараємось внести ясність в це питання.
Так, під час статевого акту підвищується навантаження серцево-судинної системи, та після любощів швидко повертається до вихідного рівня. Дослідження, проведені за участю молодих чоловіків, показали, що під час статевих стосунків із звичайним (постійним) партнером фізична активність дорівнює 3-4 метаболічним еквівалентам (МЕТ), що відповідає за навантаженням підйому на 2-й поверх, яка до того ж триває короткий час. ЧСС може досягати 130 ударів на хвилину, а систолічний артеріальний тиск рідко перевищує 170 мм рт.ст. у людей з нормальним рівнем тиску. Для коханців літнього віку, для досягнення оргазму необхідно більше зусиль, та фізична активність може коливатися від 3 до 5 метаболічних еквівалентів, що на 1 МЕТ більше такої у молодих людей.
Згідно з дослідженням R.F. DeBusk (кардіолог, професор Стенфордського університету), стенокардія під час статевих стосунків (angina d'amour) та кілька годин потому зустрічається рідко - менше 5% серед всіх пацієнтів зі стенокардією. Частіше вона спостерігається у пацієнтів з тяжким ураженням коронарних артерій, у яких напади стенокардії виникають при найменшій фізичному навантаженні.
Якщо пацієнт виконує навантаження 3 МЕТ і більше без ішемічних змін на ЕКГ, то, як правило, ризик розвитку ішемії під час сексуальної активності дуже низький.
У недавньому метааналізі I.J. Dahabreh і J.K. Paulus, що включало 4 дослідження, було показано, що у чоловіків, в основному у віці 50-60 років, сексуальна активність пов’язана зі збільшенням ризику інфаркту міокарда в 2,7 рази. При цьому у осіб, які ведуть малорухливий спосіб життя, цей ризик складає 3,0, а в осіб фізично активних - 1,2. У шведському дослідженні SHEEP ризик повторного інфаркту міокарда складав 0,7 у людей, ведучих активний спосіб життя, і 4,4 - у малорухливих.
В цілому сексуальна активність є причиною інфаркту міокарда в менш ніж 1% від усіх випадків. Абсолютний ризик інфаркту міокарда при 1 годині сексуальної активності в тиждень становить 2-3 на 10 000 осіб на рік.
У невеликому спостереженні за 43 пацієнтами (8 жінок) з імплантованим кардіовертер-дефібрилятором було показано, що відносний ризик тахіаритмій під час сексу був порівнянний з фізичним і ментальним навантаженням:
При добрій переносимості навантаження і низькому / помірному ризику розвитку кардіоваскулярних ускладнень немає підстав обмежувати пацієнта в сексуальній активності.
При високому ризику потрібно звертати увагу на переносимість навантаження: · якщо пацієнт може виконувати навантаження в 3 МЕТ і більше, то обмеження не встановлюється.
Не рекомендована сексуальна активність лише в таких випадках:
в перші 6-8 тижнів після ІМ (особливо в перші 2 тижні);
при нестабільній стенокардії;
при неконтрольованій або злоякісної АГ;
при III-IV ФК серцевої недостатності;
при злоякісних, неконтрольованих шлуночкових аритміях;
при вадах серця в стадії декомпенсації, (аортальний стеноз з градієнтом ± 40 мм рт ст.).
Для визначення ступеню ризику виникнення серцево-судинних ускладнень потрібно звернутись до кардіолога, сексопатолога, пройти додаткові обстеження, при необхідності проконсультуватись у психотерапевта.
